Тарноградський Валеріан «ТЕБЕ НІКОЛИ, СЛОВО РІДНЕ, НЕ ЗАБУВАВ Я…»

Тебе ніколи, слово рідне,

Не забував я… Йшли літа,

Життя пройшло, сумне і бідне,

– І близько днів моїх мета…

Тебе ніколи, рідне слово,

Не забував я; ти мені

Звучало, щире чудове,

В мої ясні і в чорні дні…

Тебе ніколи, слово рідне,

Не забував… Минуть роки,

В труні засне серденько бідне

– А ти ще будеш жить віки.

1943