Якби тепер устав Тарас
Та жив у наш славетний час,
Не швидко вмер би знову,
Коли б побачив, скільки прав
Гурток письменний наш придбав
Своїй країні й слову.
Тепер уже не страшно нам
У зуби впасти ворогам
Та й згинути без бою.
Ми вже зубів не боїмось,
Самі гарненько гриземось –
Найбільше між собою.
Тепер не те вже, що було,
Вже слово рідне ожило,
Не спить уже Вкраїна:
Складають нам тепер пісні
Не тільки кобзарі – ба ні,-
А кожная дитина.
І наше слово скрізь гуде,
Вже без цензури в друк іде,
Прибравши форми гарні;
Його не нівечать, не гнуть
А часом пильно стережуть…
Щоб не втекло з друкарні.