Ні, не загинеш ти безслідно
В німім безславії своїм.
Во гніві правім і святім
Воспрянеш ти, мій краю рідний,
Дніпровських круч гранітом мідним
Зведешся з попелу руїн
В красі і силі над землею.
Цей день прийде. І буде він
Останнім днем ганьби твоєї,
Твого безпросвітну. О мій
Далекий краю, знявши руки,
За кров, безчестіє і муки,—
За все воздай. Нехай Ваал,
Доки злочинства слід не стерся
На новім страшнім Нюренберзі
Дасть відповідь за Кос-Арал —
Шлях на Голгофу, шлях кривавий –
За Кодню, Крути, за Полтаву.
За твій тисячолітній плач. …І
страждущі повернуть діти
З чужих засніжених країв,
І ти приймеш до лона їх,
І дощ пройде, і будуть зріти
Зелені пажиті твої
На полі вольному…
1952, Інта