(З «Кривавих сонетів»)
Ти помилився, Пушкіне великий,
в роздратуванні мовивши сліпім,
що в руськім морі злитися однім
повинні всі слов’янські наші ріки.
А коли ні, то висохнуть навіки.
Сама природа поглядам твоїм перечить,
— барвам даючи земним дорогу вільну, шлях многоязикий.
Дух — як вода, що випари свої
у понадземні посила краї,
щоб знов на рідний лан вони спадали,
їй ненавистен вод гнилих застій.
Річки, що з духу людського постали,
у течії не вмістяться одній.
1914
Переклав зі словацької Максим Рильський