Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова.
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми… Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова.
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми… Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
© ГРАМОТІЙ.КО