Літа спливають безупинні,
А горопаха твій — Еней —
Мандрує по своїй країні,
Живе, як жив, серед людей.
Небагатьом співцям судилась
На світі слава, як тобі,
Щоб їх герої залишились
Живими і в новій добі.
Либонь,серед богів Олімпу,
З якими й товаришував,
Ти справді винятком на нім був,
Плохий, і ким, погляньте, став!
Ти дружбу, як найбільшу вартість,
Беріг, бо добре знав ціну
Вогненним танцям, сміху, жартам,
Пісням веселим і вину.
Ти муку знав людську та мрії,
Людських утисників-панів,
І кожного, хто лихо діє,
Ти слав у пекло до чортів!
І, не зважаючи на кпини,
Крізь темряву, що як смола,
Під серцем мову України
Ніс, щоб, квітуючи, жила.
Тому-то й днесь ти з нами, друже,
Тому й тобі так вдячні ми!
Тож від сім’ї народів дружних
Признання пристрасне прийми!
1968
Переклав з білоруської Володимир Лучук