О рідна мово! Є ще люди ниці,
Зрікаються, бува, і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
Любов’ю до пелюстки обігрів.
Ти – крона й корінь рідного народу:
Батьків, дідів і прадідів і пра…
І час твою не вичовгає вроду,
Не висотає Ворскли і Дніпра.
Бо ти – моя сподвижниця і слава,
Мечі і струни, правда і терни
Від київського князя Ярослава
До нашої стрімкої бистрини.