Мово —
моя повнозвука, гаряча плоть,
лиш із кров’ю хіба
серце й тебе розколоть!
Буйна тополе
з глибоким коренем
і співливістю листя,—
бурі не поламали, чи ж гусені об’їсти!
Ні! — злидарям, що твоєї цураються вроди,
ні! — недорікам, ні! — войовничим міщанам,
що рідному в очі плюють,— духом калікам…
Води — без русел?
Вітри — без роздолів?
Дерево — без серцевини? —
Так і народ мій
без мови своєї… без України.
1965