Носити в серці Ермітаж і Тена
І звістувати світло хуторам;
Знаходити дива мистецтва там,
Де походила вже рука невчена.
І в час, як валка земляків численна
Знай сунулась назустріч орденам,—
Вивчати край і залишити нам
Книжки, як дзвін сонетного катрена;
Рельєф культурний рідної землі
Спізнати; вірить, що на цій ріллі
Ще проростуть науки винні грона,
Щоб потім, затримавши хибний лет,
Ротата кракнула тобі ворона:
«Ні, він не наш, бо… дідич і естет».
10.IV.1931