Октябрині Вороновій – першій саамській поетесі
Лунає мові Пушкіна хвала,
Однак не хочу я,
щоб мова моя мила,
Яка б вона могутня не була.
Якусь би іншу мову замінила,
Оту, що з материнським молоком
Ще змалечку дарована дитині.
Хай нею мовить обмаль загалом –
Всього одне чи двоє селищ нині.
О рідна моя мово-чародій,
Ти збагатила рід людський чудово,
Та хай вовік потужний твій прибій
Не захлесне Саамське братнє слово.
Я кожній мові шану віддаю:
Це спадщина, це дар віків священний,
Тож рідну мову бережіть свою,
Як найдорожчий скарб неоціненний.
Щоб глас нащадків ваших не затих,
Я прошу вас, брати мої, народи,
Не просто в книзі мову берегти –
В Червоній книзі матері-природи.
Авторизований переклад з російської Валентини Лагоди.