О рідна мово ти моя,
Як любо ти звучиш!
Аж серце б’єсь, аж кров ґуля,
— Надії додаєш!..
Твій гарний, чародійний звук
1 думні чола гне,
Мов сила теплих неньки рук,
І так, мов жар, пливе…
Я так пишаюся тобов, Мов пан усіх світів,
— Ти і життя моє, й любов,
І спомин ранніх снів!..
Ні звук струни, ні солов’я
Так любо не пливуть:
Як рідне слово вчую я,
З очей аж сльози йдуть…
І думкою літаю там,
Де ще малим гуляв,
Де гнавсь до щастя райських брам,
В рожевім сні витав…
І так здаесь мені, немов
Знов ненечка пестить,
А батько гладить мя руков
І чесно жити вчить…