Мова, яку називали малою,
Горло якій заливали смолою,
Били яку і палили яку,-
Бачила все на своєму віку.
Бачила все, але бачать усі:
Мова квітує моя на Русі!
Мова велика моя – не мала,
В землю вона, наче камінь, вросла!
Сину від матері передається,
В пику катюгам, як завше, сміється!
І під бучними вітрами століть
Наче фортеця незламна стоїть!