Хто рідну мову і звичаї
Не любить і чужим
Богам лиш служить, той народу
Є зрадником лихим,
Як Каїн на чолі він носить
Гріха п’ятно гидке,
Чужий полин йому є медом
А все своє гірке.
Хто зрікся прадідної крови,
Забув і де родивсь,
І звуки ті, якими
Дитиною моливсь,
Нехай той вічно блудом ходить,
Як грішний Агасфер!
Нехай його гризе сумління,
Й до суду щоб не вмер!
Хто помогає кути пута
Для брата, той проклят!
Нехай, як від чуми, від нього
Всі люди сторонять!
Він Юда є свого народа,
З ним ходить вічний стид –
Такий най нудить своїм світом,
Як грішник, вічний жид.