Мати мови – рідна Україна,
Києва й Полтави голоси.
В слові твого страдницького сина
Скільки є сердечної краси!
Скільки є любові і відваги,
Мужності і гніву – на віки!
Ні, не зможуть віщуни і маги
Замінить шевченківські рядки.
Мати мови – славна Україна…
Запоріжжя і плаї Карпат,
Чорномор’я чарівна перлина.
Кряж донецький –
степу вірний брат.
Все з’єдналось
в материнськім слові:
Гук козачий, говори слобід,
Ніжні колорити у вимові,
І санскриту непогасний слід.
Он Поділля, мов розквітла гілка,
Зводить в небо пісні дивоцвіт,
Як весна з бентежного узгірка,
Чисті луни котяться у світ.
Мати мови – щедра Україна,
Хоч була обкрадена не раз.
Будь соборна, волею єдина,
Як могутній заповів Тарас!