У рідному слові мелодія сонця крилата,
Гармонія світу з тендітними нотками душ.
Я тихо зіграю на струнах любові сонату,
Ти тільки, будь ласка, мелодію цю не поруш.
Ти просто послухай, яка неповторна ця пісня,
Яка вона щира, яка дорога для душі…
І ти зрозумієш, як серце ридає невтішно
Коли рідне слово ти нищиш. Постій, не спіши!
Ти просто почуй шепіт вітру, сопілку калини,
І шелест барвінку, і скрип вже старої верби…
Без рідної мови немає тебе й України,
Як мови нема без народу, без пісні, без крил…
У рідному слові любов, що тебе зігріває
Тоді, коли навіть ти топчеш його і клянеш,
Без рідної мови тебе в цьому світі немає –
Лиш тінь, яку ти несвідомо людиною звеш.