Споконвіку було Слово (вислови відомих людей, афоризми про мову, мовлення й слово)

    • А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди (Тарас Шевченко).
    • Англія та Америка – це дві країни, що розділені однією мовою (Джордж Бернард Шоу).
    • Багато говорити і багато сказати не є те саме (Софокл).
    • Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна (Павло Усенко).
    • Безсмертя народу — у його мові (Чингіз Айтматов).
    • Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить (Олександр Олесь).
    • Було щастя, були чвари, —
      Все те геть пішло:
      І як сонце із-за хмари
      Рідне слово ізійшло (Амвросій Метлинський).
    • Від слова до слова людина іноді йде все життя (Станіслав Єжи Лєц).
    • Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її (Костянтин Ушинський).
    • Відсутність думок не заважає бути однодумцями (Олександр Фюрстенберг).
    • Відтворити до кінця історію хоч би одного слова — означає стати причетним до розкриття таємниці всієї людської мови і мислення (Василь Абаєв).
    • Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова (Ілля Рєпін).
    • Вщухає суєтна тривога.
      І в небесах я бачу Бога,
      І Боже слово на землі (Іван Світличний).
    • Гармонія думки й слова— це дуже важливе та навіть часто вирішальне питання… (Василь Ключевський).
    • Гарна мова надає пристойну форму навіть дурним думкам (Вільгельм Швебель).
    • Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка і Чайковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови (Дмитро Павличко).
    • Говорити доречно краще, ніж говорити красномовно (Бальтасар Грасіан).
    • Гостру думку слід подавати тупим кінцем уперед (Данило Рудий).
    • Граматика панує навіть над царями (Жан Мольєр).
    • Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна рідна мати – рідна. До смерті. До останнього подиху (Василь Сухомлинський).
    • Де мало слів, там вагу вони мають (Вільям Шекспір).




    • Державна мова – це діалект, за яким стоїть армія й поліція (Бодуен де Куртене).
    • Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла (Микола Гоголь).
    • Для вивчення мови значно важливішою є вільна допитливість, аніж грізна необхідність (Святий Августин).
    • Добре виражена думка звучить розумно всіма мовами (Джон Драйден).
    • Доля мови не може залежати від свавілля тієї чи іншої особи. У мови є хоронитель надійний і вірний: це її ж власний дух, геній (Віссаріон Бєлінський).
    • Достатньо, щоб слова передавали смисл (Конфуцій).
    • Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова — це ми, українці, — добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів… (З кн. «Мова і нація»).
    • З народних дум те слово постає… (Платон Воронько).
    • Заговори, щоб я тебе побачив (Сократ).
    • Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка (Вольтер).
    • Жодне висловлене слово не приносило стільки користі, скільки безліч невисловлених (Плутарх).
    • Коли забув ти рідну мову,
      Яка б та мова не була—
      Ти втратив корінь і основу
      Ти обчухрав себе дотла (Дмитро Білоус).
    • Коли слово не б’є, то і палиця не допоможе (Сократ).
    • Кому мова слухняна, той часто мовчить (Станіслав Єжи Лєц).
    • Комунікативна функція — це локомотив історії мови (Борис Серебренников).
    • Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Людвіг Відгенштайн).
    • Краще залишатись мовчазним, аби всі думали, що ти дурень, ніж почати говорити і не залишити сумнівів щодо цього (Авраам Лінкольн).
    • Легше оптом заперечити, ніж детально довести (Ірина Вільде).
    • Людина має схильність спілкуватися з собі подібними, тому що в такому стані більше почуває себе людиною (Іммануїл Кант).
    • Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови (Ольга Яремко).
    • Людина, яка втратила свою мову, – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови (Павло Мовчан).
    • Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити і шістдесят років, щоб навчитися тримати язик за зубами (Ліон Фейхтвангер).
    • Межі моєї мови означають межі мого світу (Людвіг Вітгенштейн).
    • Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (Максим Рильський)
    • Мова — головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства. Мова бере участь у творенні людини (З кн. «Мова і нація»).
    • Мова — духовне багатство народу (Василь Сухомлинський).
    • Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання (Іван Огієнко).
    • Мова — одяг думок (Семюель Джонсон).
    • Мова — така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі (Панас Мирний).
    • Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною (Кіндрат Крапива).
    • Мова — це глибина тисячоліть (Микита Шумило).
    • Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (Олесь Гончар).
    • Мова — це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не прибігаючи до хірургії (Марк Амідон).
    • Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація (Юліан Дзерович).
    • Мова — це місто, для побудови якого кожна людська істота принесла камінь (Ральф Валдо Емерсон).
    • Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу (Олександр Олесь).
    • Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування (Іван Огієнко).
    • Мова, позбувшись ідеального, перестає бути творцем матеріального (Ніна Велехова).
    • Мова видобувається з мислення, як метал із руди (Олександр Смирницький).
    • Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (Василь Голобородько).
    • Мова є вікова праця цілого покоління (Володимир Даль).
    • Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя (Петро Панч).
    • Мова є машина, і не слід допускати, щоб пружини її рипіли (Антуан Ривароль).
    • Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає (Хосе-Марія Арце).
    • Мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя: океан слів і граматику (Іван Вихованець).
    • Мова має поетичну природу, навіть окреме слово — це «малий твір мистецтва» (Г.Глінц).
    • Мова не піде в ногу з освітою, не буде відповідати сучасним вимогам, якщо їй не дадуть можливості виробитись зі свого соку і кореня, перебродити на своїх дріжджах (Володимир Даль).
    • Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена! (Катерина Мотрич).
    • Мова росте елементарно, разом з душею народу (Іван Франко).
    • Мова та слова— гілка та листя серця й свідчать про те, сухе чи зелене воно (Антоніо Перес).
    • Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За Павлом Загребельним).
    • Мову ревниво оберігають мовознавці — невтомні творці граматики і словників (Іван Вихованець).
    • Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої (Павло Тичина).
    • Моральність людини видно в її ставленні до слова (Лев Толстой).




    • Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (Антуан де Сент-Екзюпері).
    • Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).
    • Найдосконаліша мова та, яка висловлює найбільшу кількість понять найменшою кількістю слів (П’єр Буаст).
    • Найперше— музика у слові! (Поль Верлен).
    • Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце (Генріх Лаубе).
    • Народ, що забув свою мову та перейняв мову сусідів, перестає бути самим собою (Геродот).
    • Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Павел Шафарик).
    • Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку в них відбирають мову (Ліна Костенко).
    • Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою (Феофан Прокопович).
    • Не будьте рабом слів (Карлайл Карлейль).
    • Не дайте нав’язати собі свободи слова раніше свободи думки! (Станіслав Єжи Лєц).
    • Не завжди говори те, що знаєш, але знай завжди, що говориш (Клавдій).
    • Не знаючи інших мов, ніколи не зрозумієш мовчання іноземців (Станіслав Єжи Лєц).
    • Не меч, а слово зберегло націю (Олесь Гончар).
    • Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати ділом (Григорій Сковорода).
    • Не пускайте слів попереду думок. Адже висловлюванням можна бездумно поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на творчість, на добрий вчинок, на геройство (Іван Вихованець).
    • Немає магії сильнішої, ніж магія слів (Анатоль Франс).
    • Новотвори — і свідомі, й несвідомі, аби щасливі — це фермент у мові, запорука її розвитку, цвіту й буяння (Максим Рильський).
    • Ну що б, здавалося, слова…
      Слова та голос— більш нічого.
      А серце б’ється — ожива,
      Як їх почує!.. (Тарас Шевченко)
    • Обережність у словах вище за красномовність (Френсіс Бекон).
    • Остерігайся вишуканої мови. Мова має бути проста й витончена (Антон Чехов).
    • Пізнання мови — це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів — усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість — своєрідну і неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе (З кн. «Мова і нація»).
    • Повнота слів — це повнота світу (Павло Мовчан).
    • Поезія – це не “кращі слова в кращому порядку”, це – вища форма існування мови (Йосип Бродський).
    • Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків (Костянтин Ушинський).
    • Поки живе мова — житиме й народ як національність (Іван Огієнко).
    • Потворних мов не існує. Я слухаю кожну мову так, наче вона – єдина, а коли я чую про мову, що зникає, це спустошує мене так само, наче йдеться про загибель Землі (Еліас Канетті).
    • Потрібно виховувати в собі смак до хорошої мови, як виховують смак до гравюр, хорошої музики (Антон Чехов).
    • Приймаю, доле, все без скарги,
      без вагань,
      Лиш збережи, молю, мого єства
      основу —
      Моє, оплачене поневірянням, слово… (Григорій Кочур)
    • Про епоху більше говорять ті слова, які не вживають, ніж ті, якими зловживають (Станіслав Єжи Лєц).
    • Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння (Юрій Мушкетик).
    • Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе (Оксана Пахльовська).
    • Рідна мова — мати єдності, батько громадянства і сторож держави (Мікалоюс Даукша).
    • Рідна мова— це музика й малювання (Дмитро Овсянико-Куликовський).
    • Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (Василь Захарченко).
    • Рідна мова на чужині ще милішою стає (Павло Грабовський).
    • Розсудливий висновок полягає у тому, що мови є “складними” в обратній залежності від сили мотиваціії вивчити їх (Рег Гіндлі).
    • Розум людини краще оцінювати за її питаннями, ніж за її відповідями (Ж. Левіс).
    • Сім’я вже ж вільна і нова.
      Та тільки мати ледь жива.
      Вона була б і вмерла вже не раз,
      Та все питає, і на смертнім ложі, —
      а де ж те Слово, що його Тарас
      коло людей поставив на сторожі?! (Ліна Костенко).
    • Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ).
    • Скільки української мовної території, стільки й української державності (Іван Заєць).
    • Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (Степан Пушик).
    • Слова — теж вчинки (Анатоль Франс).
    • Слова — це листя на дереві мови, і якщо якесь листя падає, то інше займає його місце (Джон Френч).
    • Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята (Ліна Костенко).
    • Слово — відлуння думки (Гюстав Флобер).
    • Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати (Максим Рильський).
    • Слово — прізвище думки тепер, а частіше — її псевдонім (Ліна Костенко).
    • Слово — то мудрості промінь,
      слово — то думка людська (Олена Пчілка).
    • Слово — це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим взірцем так, щоб з-під ваших рук виходила тільки краса (Василь Сухомлинський).
    • Слово є вчинок (Лев Толстой).
    • Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (Мішель де Монтень).
    • Слово, чому ти не твердая криця,
      що серед бою так ясно іскриться?
      Чом ти не гострий, безжалісний меч,
      Той, що здійма вражі голови з плеч? (Леся Українка).
    • Споконвіку було Слово (Старий Завіт)
    • Так споконвіку, як і кожна мова.
      Вона була у світлі, в Бога-слова,
      І ось про світло свідчити прийшла (Тетяна Майданович).
    • Те, що кожен має право навчитися читати, надовго псує не лише письмо, а й думку (Фрідріх Ніцше).
    • “Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть” (Ліна Костенко).
    • Ти постаєш в ясній обнові,
      як пісня, линеш, рідне слово.
      Ти наше диво калинове,
      кохана материнська мово!
    • Тих небагатьох, хто говорить правильно, сприймають як диваків і чужаків; власне, у юрбі вони й самі почуваються діаспорою (Віталій Радчук).
    • Той, хто подорожує до іншої країни без найменшого знання мови, їде не у подорож, а до школи (Френсіс Бекон).
    • У всі часи багатство мови й ораторське мистецтво йшли поруч (Антон Чехов).
    • У кожному слові приховано жар,
      та кожне потрібно, мов шибку протерти,
      аби не пристала олжа, як іржа (Павло Мовчан).
    • Українська мова в багатстві й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття… (Михайло Драгоманов).
    • Українська мова не бідна, не вульгарна… Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі (Дмитро Павличко).
    • Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу. Вона має все (Дмитро Павличко).
    • …Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна (Дмитро Луценко).
    • Українці — стародавній народ, а мова “їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші (Евлія Челебі).
    • Усякий чує лише те, що розуміє (Плавт).
    • Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів (Павло Тичина).
    • Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова (Володимир Солоухін).
    • Хто не знає іноземних мов, той нічого не тямить і в своїй рідній мові (Йоганн Гете).
    • Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Йоганн Ґотфрід Гердер).
    • Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова (Леся Українка).




  • Хто ясно думає, той ясно і говорить (Нікола Буало).
  • Ця мова, відома під іменем руської, мала великий вплив на витворення нашої (російської) мови вищого світу й літератури: відомо, що Ломоносов учився по граматиці Мелеті Смотрицького і вивчив напам’ять “Псалтир”, перекладений на вірші, Симеона Полоцького. Руська мова була значно обробленішою, аніж письмова мова великої Росії; на ній писано багато книг, на котрі відчувалась потреба і в Москві; притому ж кращі проповідники нашої першої половини ХVІІІ віку були малоросіяни (українці) і хоча намагались писати по-російськи, себто по-словенськи, та не могли не вносити в свої твори елементів рідного слова (Микола Костомаров).
  • Час минає, а сказане слово залишається (Лев Толстой).
  • Читати – означає думати чужою головою замість власної (Артур Шопенгауер).
  • Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена (Вольтер).
  • Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову (Карл Маркс).
  • Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Франсуа Вольтер).
  • Чую мови барвистий розмай
    Щиро радуюсь кожному слову,
    Говори мені, серце втішай –
    Чути хочу чаруючу мову (Расул Гамзатов).
  • Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами (Павло Загребельний).
  • Я дуже люблю <…> народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку (Лев Толстой).
  • Я засуджую не слова, ці добірні й коштовні глеки, а те вино омани, яке підносять нам у них п’яні вчителі (Святий Августин).
  • Я знаю: мова мамина – свята
    В ній вічний, незнищений дух свободи,
    Її плекали душі і вуста – мільярдів.
    Це – жива вода народу (Микола Адаменко).
  • Я розмовляю іспанською з Богом, італійською – з жінками, французькою – з чоловіками, а німецькою – зі своєю собакою (Імператор Карл V).
  • “Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?” (Михайло Коцюбинський).
  • Як гул століть, як шум віків,
    Як бурі подих— рідна мова,
    Вишневих ніжних пелюстків,
    Сурма походу світанкова,
    Неволі стогін, волі спів,
    Життя духовного основа (Максим Рильський).
  • Як добре на душі,
    коли нема боязні
    за слово праведне,
    що визріло в тобі… (Дмитро Павличко).
  • Яке прекрасне рідне слово! Воно — не світ, а всі світи (Володимир Сосюра).
  • Яке то щастя — мати мову, якою створено «Кобзар»! Оту святу, многовікову — наш найдорожчий Божий дар! (Володимир Квітневий).
  • Якщо б римляни вивчали всі винятки з правил своєї граматики, то в них не лишилось би часу на підкорення світу (Генріх Гейне).
  • Якщо ви розмовляєте з людиною мовою, яку вона розуміє, — слова досягають її голови. Якщо ви розмовляєте з людиною її мовою, то слова досягають серця (Нельсон Мандела).

Fatal error: Uncaught Error: Call to undefined function hybridextend_is_404() in /var/www/cdgramo16536/data/www/gramotiy.co.ua/wp-content/themes/creattica-child/page.php:72 Stack trace: #0 /var/www/cdgramo16536/data/www/gramotiy.co.ua/wp-includes/template-loader.php(78): include() #1 /var/www/cdgramo16536/data/www/gramotiy.co.ua/wp-blog-header.php(19): require_once('/var/www/cdgram...') #2 /var/www/cdgramo16536/data/www/gramotiy.co.ua/index.php(17): require('/var/www/cdgram...') #3 {main} thrown in /var/www/cdgramo16536/data/www/gramotiy.co.ua/wp-content/themes/creattica-child/page.php on line 72